Оломоуц. Прага або чого нас туди понесло. Частина 1.
Шукали ми з Мартою пригод. Марта хотіла в Чехію, бо вона вчить чеську, а мені якось байдуже куди ^_^ Вирішили скористатись couchsurfing і blablacar. Тому ми дуже зекономили і змогли потратити більше грошей на розваги. Хто не знає, то перша програма для того, щоб пожити на дурняк в якогось іноземця вдома на кілька днів, щоб не платити за хостел, а друга - щоб їхати разом в машині з людьми, які теж їдуть, куди тобі треба, але оплачуєш частину бензини, тому це куди дешевше, аніж автобусом. І ще - це куди веселіше, аніж їхати як занудний типовий турист. Почуваєшся справжнім мандрівником! Можливо, це комусь може здатись небезпечним - їхати з незнайомим людьми, жити з незнайомими людьми, хоча з власного досвіду кажу, що все дуже круто, просто треба мати голову на плечах. Я досить смілива, хоча тато каже, що просто дурна :D
Ну ми вирішили шукати якогось хоста, який міг би нас прийняти. Марта писала всім дівчатам з Праги, яких тільки знайшла ,але ніхто не відписував. І ми вже аж засмутились. Відписала якась росіянка з Праги, що от, бачте, ми занадто пристойні, навіть не знає, що з нами цікавого можна робити і що вона нас не прийме:D Врешті відписала одна дівчина, Ева, яка живе в Оломоуці, бо вчиться. Ну ми вирішили їхати в Оломоуц. Ну не Прага, але хоч щось. Шукали водія і там був один хлопець, який в той час їхав, я з ним кілька разів зідзвонилась, і ми домовились про поїздку.
Настав цей день! Спакували валізи, пішли до Данила Галицького зустріти водія, він виявився дуже класним. Він працює в Чехії, в Брно, тому розповів нам багато про Чехію, про себе, про свою дівчину багато, як вона класно готує і катається на лижах :D Я забула страховку і боялась (от, Маруся я), що нас зупинить міліція в Чехії, і я буду змушена платити штраф, але життя не могло бути таким жорстоким до мене :D Тому все було гаразд. Довезли нас майже під сам будинок, де ми жили , і нас зустріла Ева. Ева дуже мила і спокійна дівчина, яка вчить психологію в Оломоуці. Ми прийшли в квартиру - а там паті! Студентська квартира, гучна музика, люди. Нас познайомили з усіма людьми, які там живуть. Сама квартира дуже мила :)
Оломоуц - маленьке затишне студентське містечко, чимось схоже на Львів. Там не дуже дорого, багато різних кафешок. Цікавий факт - чехи на вихідні їдуть додому, тому вулиці дуже пустіли. Після 5 години вечора всі магазини закривались і на вулицях пусто-пустісінько. А ще в них привітні продавці. Так мило щебечуть щось по-чеськи, я ніц не розумію, просто з посмішкою киваю і посміхають і дивлюсь на Марту, щоб вона мені щось пояснила.
Ми роздивились квартиру і вирішили купити їжі. Готувати ми лінились :D Ходили по кафешках, коли взнали, що поїдемо ще в Прагу, то почаили економити і готували самі.
В перший день ми просто прогулялись по місту, бо приїхати десь о 7 вечора, посиділи в милій кафешці, попили какао з чеським смачнющим тортиком і пішли додому спатки. До речі, "спатки" в чеській мові - це "назад". Правда, ми заблукали.
В суботу Ева нам показала свій університет і його бібліотеку. Це щось ,а не бібліотека! Мрія студента- філолога. Чесно, там є все, вона велетенська, дуже гарна і комфортна. Аж вчитись захотілось. Але не настільки :D Біля універу дуже красивий і великий парк з цікавимим качельками. Ми там покатались ^_^ Потім направились в туристичний центр, де нам дали карту, і ми пішли гуляти по визначних місцях. Їх там було щось аж 20 з чимось. Великі церкви. цікаві будинки, маленькі затишні вулички. Приємне місто. Також є невеличка річка. в якій плавають качечки. Обдивились усе, пішли поїли в джаз-кафе, там красиві люстри і гарна музика. Порції там величезні, я вам скажу. Чеської кухні ніде знайти, тому я замовила великий шмат курячого біфштексу з картоплею і поливкою ( в них там до всього поливки) ,а Марта - пасту і печені овочі. Було смачно :) Отак і пройшов наш перший день. Ввечері ми балакали з Евою, вона раптом знайшла одного чоловіка з Праги, який був дуже класний і погодився нас до себе взяти на кілька днів. У нас не було достатньо одягу і грошей, бо ми планували поїхати на 2-3 дні, а вийшло аж 6. Але вирішили їхати. В третій ночі мене розбудив якийсь хлопець з нашої квартири, який прийшов дуже пізно і почав на кухні щось собі готувати. Я, сонна, патлата і з одною затягнутою штаниною до коліна виглянула з кімнати і пішла в ванну. Він, напевно, зрозумів, тому був трохи тихіше після цього.
Неділя. В суботу ми знайшли церкву, щоб піти на недільне служіння. Я хотіла знайти таку, як наша, але наша така одна і найкраща в світі. На жаль. Зате ми знайшли дуже милу церкву, яка була маленькою і збиралась в готелі з дивним фонтаном з водою зі стелі.Нас там привітно зустріли, Марта слухала проповідь чеською, а я - о диво! - в них був перекладач, який сидів ззаду з мікрофоном, можна було взяти навушники і слухати переклад. Воу -воу! Не знаю, чому, але це якось так круто для мене. Така турбота. На прославленні я вимерла, тому що чеською "прекрасний" -це "ужасний" і фраза "наш найпрекрасніший Бог" звучить самі знаєте як :D Познайомились з кількома іноземками, які служили в цій церкві. Чехи не дуже в нас розпитували про ситуацію в Україні ,але вони шарять все нормально. Просто не хочуть про це говорити. Правда, з тим дядечком з Праги в нас була цікава розмова про Україну, після якої я зрозуміла, як до нас ставиться Європа. Після церкви ми зустрічали знайомих людей на вулиці, майже як вдома.
Після того пішли купувати квитки на поїзд до Праги, вони виявились дешевими за студентським ( у мене є ІSIC,але нема укр. студентського, бо його вкрали ще у Львові, от парадокс) і квитки в студенський театр, який нам порадила Ева. Ще в неділю на нас чекав день відкритих дверей в Галереї сучасного мистецтва, а це неабищо, бо квитки в музеї там дорогущі. Але вони того вартують. Галерея - шикарна! Три поверхи з оглядовою вежею наверху. Справжня євпропейська галерея, як в фільмах. Білі величезні стіни, дерев"яний паркет, всюди походжають поціновувачі мистецтва в окулярах. На першому поверсі - 19 ст, другий - 20ст, третій - 21ст ( або " на наш мистецький погляд - мазанина!" :D хто знає, той зрозуміє). Картини цікаві і досить глибокі. А ще їх дуже багато, можу вам показати фотки моїх улюблених, бо клятий блог не хоче завантажувати фото -__- дуже невчасно. Музей зайняв у нас десь аж 3 години, і ми зголодніли, тому пішли в ресторан, який нам порадили в церкві, з брутальною назвою "Червоний бик". Але ресторан дуже милий, схожий на львівський, там поназбирували всякий ретро-хлам, типу прасок, кавоварок, ламп, радіо і фотоапаратів і повиставляли всюди. Ми поїли смачнющий томатний суп і різотто. Знову ніяких чеських страв:D До речі, їжа чеською - це "потравіни". Я з цього цілий тиждень сміялась. "Ну що, йдемо купимо потравін?" "Приготуємо потравін? " "Ооо які ж тут ужасні потравіни!" ( ну або "прекрасна їжа" людською мовою). Ще ми гуляли по великому торговому центру, до якого вів великий і цікавий міст, під яким текла річка. Парк біля річки був дуже цікавим, і мені там ввечері дуже сподобалось. Прямо посеред торгового центру сюрприз - джаз-концерт якогось дядечка, це приємно здивувало :) Адже це ж торговий центр.
У нас була одна маленька проблема: ми не знали, як повернутись додому, ніяк не могли домовитись з водіями про нормальну ціну. Тому ще в понеділок ми не знали, чим будемо їхати додому ( а планували повернутись в четвер).
В понеділок ми закупились їжею, купили сувеніри, погуляли по крамничкам, який на той час вже відрились і чекали на вечір, бо в ввечері на нас чекав театр і святкування день народження подружки Еви в вже улюбленому джаз-кафе.
До театру ми вирішили пречепуритись, бо перед тим я десь в інтернеті прочитала статтю про те, що жінка має бути красивою, тому мене це надихнуло. Театр був цікавий, але чеською, хоча я, на диво, майже вже зрозуміла. Мабуть, 4 дні в Чехії чогось мене навчили. Називалась вистава "Ошклівєц" або "Виродок". Про те, що краса - це не найголовніше в житті. Ідея хороша, але деякі місця для мене були занадто відверті. До речі, там усе, не тільки в театрі, відвертіше, аніж у Львові. Всіх навколо страшно дивувало, чому ми з Мартою не хочемо випити пива чи вина чи ще чогось.
Ввечір ми провели, святкуючи день народження в кафе, познайомились з подругами Еви і трішки побалакали :) Було цікаво. По дорозі додому ми нарешті розговорили Еву, бо мене дивувало, чому вона небалакуча така. Я люблю балакучих людей :) І вона виявилась балакучою! :)
Поскладали валізи і лягли спати десь о 12, бо треба було вставати о 5, щоб встигнути на поїзд. А далі про поїзд і Прагу - у наступній частині !
Вибачайте, що без фоток, блог так і не хоче їх постити. Може, закину їх у фб.
Ну ми вирішили шукати якогось хоста, який міг би нас прийняти. Марта писала всім дівчатам з Праги, яких тільки знайшла ,але ніхто не відписував. І ми вже аж засмутились. Відписала якась росіянка з Праги, що от, бачте, ми занадто пристойні, навіть не знає, що з нами цікавого можна робити і що вона нас не прийме:D Врешті відписала одна дівчина, Ева, яка живе в Оломоуці, бо вчиться. Ну ми вирішили їхати в Оломоуц. Ну не Прага, але хоч щось. Шукали водія і там був один хлопець, який в той час їхав, я з ним кілька разів зідзвонилась, і ми домовились про поїздку.
Настав цей день! Спакували валізи, пішли до Данила Галицького зустріти водія, він виявився дуже класним. Він працює в Чехії, в Брно, тому розповів нам багато про Чехію, про себе, про свою дівчину багато, як вона класно готує і катається на лижах :D Я забула страховку і боялась (от, Маруся я), що нас зупинить міліція в Чехії, і я буду змушена платити штраф, але життя не могло бути таким жорстоким до мене :D Тому все було гаразд. Довезли нас майже під сам будинок, де ми жили , і нас зустріла Ева. Ева дуже мила і спокійна дівчина, яка вчить психологію в Оломоуці. Ми прийшли в квартиру - а там паті! Студентська квартира, гучна музика, люди. Нас познайомили з усіма людьми, які там живуть. Сама квартира дуже мила :)
Оломоуц - маленьке затишне студентське містечко, чимось схоже на Львів. Там не дуже дорого, багато різних кафешок. Цікавий факт - чехи на вихідні їдуть додому, тому вулиці дуже пустіли. Після 5 години вечора всі магазини закривались і на вулицях пусто-пустісінько. А ще в них привітні продавці. Так мило щебечуть щось по-чеськи, я ніц не розумію, просто з посмішкою киваю і посміхають і дивлюсь на Марту, щоб вона мені щось пояснила.
Ми роздивились квартиру і вирішили купити їжі. Готувати ми лінились :D Ходили по кафешках, коли взнали, що поїдемо ще в Прагу, то почаили економити і готували самі.
В перший день ми просто прогулялись по місту, бо приїхати десь о 7 вечора, посиділи в милій кафешці, попили какао з чеським смачнющим тортиком і пішли додому спатки. До речі, "спатки" в чеській мові - це "назад". Правда, ми заблукали.
В суботу Ева нам показала свій університет і його бібліотеку. Це щось ,а не бібліотека! Мрія студента- філолога. Чесно, там є все, вона велетенська, дуже гарна і комфортна. Аж вчитись захотілось. Але не настільки :D Біля універу дуже красивий і великий парк з цікавимим качельками. Ми там покатались ^_^ Потім направились в туристичний центр, де нам дали карту, і ми пішли гуляти по визначних місцях. Їх там було щось аж 20 з чимось. Великі церкви. цікаві будинки, маленькі затишні вулички. Приємне місто. Також є невеличка річка. в якій плавають качечки. Обдивились усе, пішли поїли в джаз-кафе, там красиві люстри і гарна музика. Порції там величезні, я вам скажу. Чеської кухні ніде знайти, тому я замовила великий шмат курячого біфштексу з картоплею і поливкою ( в них там до всього поливки) ,а Марта - пасту і печені овочі. Було смачно :) Отак і пройшов наш перший день. Ввечері ми балакали з Евою, вона раптом знайшла одного чоловіка з Праги, який був дуже класний і погодився нас до себе взяти на кілька днів. У нас не було достатньо одягу і грошей, бо ми планували поїхати на 2-3 дні, а вийшло аж 6. Але вирішили їхати. В третій ночі мене розбудив якийсь хлопець з нашої квартири, який прийшов дуже пізно і почав на кухні щось собі готувати. Я, сонна, патлата і з одною затягнутою штаниною до коліна виглянула з кімнати і пішла в ванну. Він, напевно, зрозумів, тому був трохи тихіше після цього.
Неділя. В суботу ми знайшли церкву, щоб піти на недільне служіння. Я хотіла знайти таку, як наша, але наша така одна і найкраща в світі. На жаль. Зате ми знайшли дуже милу церкву, яка була маленькою і збиралась в готелі з дивним фонтаном з водою зі стелі.Нас там привітно зустріли, Марта слухала проповідь чеською, а я - о диво! - в них був перекладач, який сидів ззаду з мікрофоном, можна було взяти навушники і слухати переклад. Воу -воу! Не знаю, чому, але це якось так круто для мене. Така турбота. На прославленні я вимерла, тому що чеською "прекрасний" -це "ужасний" і фраза "наш найпрекрасніший Бог" звучить самі знаєте як :D Познайомились з кількома іноземками, які служили в цій церкві. Чехи не дуже в нас розпитували про ситуацію в Україні ,але вони шарять все нормально. Просто не хочуть про це говорити. Правда, з тим дядечком з Праги в нас була цікава розмова про Україну, після якої я зрозуміла, як до нас ставиться Європа. Після церкви ми зустрічали знайомих людей на вулиці, майже як вдома.
Після того пішли купувати квитки на поїзд до Праги, вони виявились дешевими за студентським ( у мене є ІSIC,але нема укр. студентського, бо його вкрали ще у Львові, от парадокс) і квитки в студенський театр, який нам порадила Ева. Ще в неділю на нас чекав день відкритих дверей в Галереї сучасного мистецтва, а це неабищо, бо квитки в музеї там дорогущі. Але вони того вартують. Галерея - шикарна! Три поверхи з оглядовою вежею наверху. Справжня євпропейська галерея, як в фільмах. Білі величезні стіни, дерев"яний паркет, всюди походжають поціновувачі мистецтва в окулярах. На першому поверсі - 19 ст, другий - 20ст, третій - 21ст ( або " на наш мистецький погляд - мазанина!" :D хто знає, той зрозуміє). Картини цікаві і досить глибокі. А ще їх дуже багато, можу вам показати фотки моїх улюблених, бо клятий блог не хоче завантажувати фото -__- дуже невчасно. Музей зайняв у нас десь аж 3 години, і ми зголодніли, тому пішли в ресторан, який нам порадили в церкві, з брутальною назвою "Червоний бик". Але ресторан дуже милий, схожий на львівський, там поназбирували всякий ретро-хлам, типу прасок, кавоварок, ламп, радіо і фотоапаратів і повиставляли всюди. Ми поїли смачнющий томатний суп і різотто. Знову ніяких чеських страв:D До речі, їжа чеською - це "потравіни". Я з цього цілий тиждень сміялась. "Ну що, йдемо купимо потравін?" "Приготуємо потравін? " "Ооо які ж тут ужасні потравіни!" ( ну або "прекрасна їжа" людською мовою). Ще ми гуляли по великому торговому центру, до якого вів великий і цікавий міст, під яким текла річка. Парк біля річки був дуже цікавим, і мені там ввечері дуже сподобалось. Прямо посеред торгового центру сюрприз - джаз-концерт якогось дядечка, це приємно здивувало :) Адже це ж торговий центр.
У нас була одна маленька проблема: ми не знали, як повернутись додому, ніяк не могли домовитись з водіями про нормальну ціну. Тому ще в понеділок ми не знали, чим будемо їхати додому ( а планували повернутись в четвер).
В понеділок ми закупились їжею, купили сувеніри, погуляли по крамничкам, який на той час вже відрились і чекали на вечір, бо в ввечері на нас чекав театр і святкування день народження подружки Еви в вже улюбленому джаз-кафе.
До театру ми вирішили пречепуритись, бо перед тим я десь в інтернеті прочитала статтю про те, що жінка має бути красивою, тому мене це надихнуло. Театр був цікавий, але чеською, хоча я, на диво, майже вже зрозуміла. Мабуть, 4 дні в Чехії чогось мене навчили. Називалась вистава "Ошклівєц" або "Виродок". Про те, що краса - це не найголовніше в житті. Ідея хороша, але деякі місця для мене були занадто відверті. До речі, там усе, не тільки в театрі, відвертіше, аніж у Львові. Всіх навколо страшно дивувало, чому ми з Мартою не хочемо випити пива чи вина чи ще чогось.
Ввечір ми провели, святкуючи день народження в кафе, познайомились з подругами Еви і трішки побалакали :) Було цікаво. По дорозі додому ми нарешті розговорили Еву, бо мене дивувало, чому вона небалакуча така. Я люблю балакучих людей :) І вона виявилась балакучою! :)
Поскладали валізи і лягли спати десь о 12, бо треба було вставати о 5, щоб встигнути на поїзд. А далі про поїзд і Прагу - у наступній частині !
Вибачайте, що без фоток, блог так і не хоче їх постити. Може, закину їх у фб.
Коментарі
Дописати коментар