Повнота

     Коли Твоє сонце
     торкнеться мене,
     відкриються очі,
     відновлюся я.

     Як важко
     сліпородженим розумом
     посягнути Твою волю,
     бо я всього лиш людина.

     Де моє місце?
     Де віддавати,
     а брати у кого?
     У Тобі лиш наповнюсь
   
     Бо Твоя любов досконала,
     почерпнувши, не запрагну
     А шукаючи в цьому світі
     Помру від спраги.

Бо вгодно було, щоб у Нім перебувала вся повнота (Кол. 1:19)