Брюссель-Гент-Брюгге- Брюссель (Бельгія)
Всі знають, як я мрію подорожувати. І не тільки раз в ніколи - а щоб це було частиною мого життя.
Цього разу ми зібралися в Австрію - вже майже все спланували, вже уявляли як ми робимо селфі в Альпах, але дивні новини про кордони в Австрії змусили нас змінити плани, довго не розбираючись, чи таки можна туди поїхати. Як виявилось потім, можна (туудууу але ми не пожаліли).
Насправді, якби такого не сталось, то нам би ніколи не стукнула крейзі ідея поїхати в місце, де знімався фільм, який я нещодавно дивилась ("Залягти на дно у Брюгге"). На щастя, були лоукости у Брюссель на потрібні нам дати.
Вилітали з Варшави, тому вирішили побути там два дні, бо ще ніколи там не були:) Доїхали туди по blablacar і знайшли каучсерфера. Це був дуууже гостинний поляк на ім´я ШИмон (а не ШимОн, як весь час говорив Ромко), якого він пізніше прозвав Соломоновичем за те, що підозрював, що в нього єврейське коріння. Шимон про нас дуже подбав, зготував для нас вечерю і сніданок та пригостив смачним вином :) Насправді він був найгостиннішим з усіх 4ої каучерферів, в яких ми коли-небудь зупинялись.
Ну Варшава красива, але нуу такоє. Може, я вже звикла до поляків чи що, чи це через факт, що центр Варшави був зруйнований під час війни і відбудований лише півстоліття тому, в повітрі не витала історія. Але все ж там було багато цікавинок, наприклад, ми пробрались у Варшавський університет і посиділи там на лекції з літератури. Вона була англійською :) хіхі
Молодці, поляки, все в них на рівні. І люди нам потраплялися лише привітні і добродушні. Співпадіння? Не знаю.
І от ми відправились у Брюссель. Це був перший політ для Ромки і Марти :) Тішили їхні дивні питання про перевірку, в яких можна було впізнати себе. І ще дивували історії про людей, які розповідають, що з польською візою на закупи не можна літати в інші країни. Так от, можна, щоб ви знали! Не розповідайте нікому дурниць, якщо ви самі ніколи не літали з нею і не впевнені в цьому.
Політ був швидкий,а після польоту ми доїхали до нашого нового кауча. Нашого Ману. Кєнтафуріка, якого ми ніколи не забудемо. Він тільки переїхав на нову квартиру, тому відповідно речей в нього було мало. Ми його розбудили, тому те, що він дивно поводився, не викликало у нас особливого здивування. Ми одразу лягли спати, зранку він скоро пішов на роботу, пригостивши нас смачнющим хлібом з свого ресторану. А весело було ввечері. Але про це потім.
Брюссель дуже різноманітний. Усюди пахне шоколадом і випічкою. За один день нам вдалося зробити і побачити майже все, що ми там хотіли! Побували і на головній площі, і в музеї сюрреаліста Рене Магріта, і спробували смаачнююющі бельгійські вафлі і шоколад, погуляти по магазинам і книгарням в пасажі і побачили скульптуру Пісяючого Хлопчика, ахах. Ще в планах було побачити Атоміум і Парламентаріум, але на наступний ранок ми вирішили поїхати в Гент.
У Бельгії цікава транспортна система. Там автобуси, поїзди, метро і таксі в одному місці. Це дуже зручно. Але спершу спантеличує. Так ми в перший день проїхалися поїздом з квитком на метро. Ну всяке буває. До того ж, все довкола французькою. Самі бельгійці дуже дивні, як і французи. Люди, в яких купа тарганів в голові. Дуже вишуканих тарганів. Тим не менш, бельгійці мені сподобались. Майже всі знають англійську, тому спілкуватись було легко. Навіть завантажений перед тим розмовних не знадобився.
Ввечері ми блукали у пошуках супермаркету. В нашому районі було мало людей, тому зустрівши якогось хлопця, ми одразу спитали, чи він спік інгліш. А він донт спік. Тому ми йому кажемо : "Супермаркет??" Він щось довго думав, а потім почав показувати руками дорогу і щось пояснювати французькою : "лалала і агу". Ми нічого не зрозуміли, але оце "агу" нас страшно розмішило. Ромко у відповідь кинув йому "Дженькує! Єстем поляк ін тшетім поколєніє", чим дуже спантеличив бельгійця :D
Нарешті ми знайшли якийсь турецький магазинчик, де накупили всього, щоб приготувати пасту. Ввечеря у нас вийшла смачна, але ми розбудили Кєнтафуріка. Він був явно не в гуморі, і як вредний власник ресторану, проглянув усі продукти, які ми мали і кожен продукт попустив. І продукти в нас дешеві,а молоко - це взагалі bullshit, його мають пити тільки телята, бо вони ростуть, а нам, щоб рости не треба молока. Хліб турецький теж bullshit, а от його хліб - ні. І взагалі треба їсти лише їжу, від якої не виробляються токсини. А від куріння (він курить) хіба токсини не виробляються? От в нього токсини не виробляються, він може три дні шкарпетки не міняти... ой, коротше, ніс просто суцільний bullshit. Але потім, на щастя, виявився класним чуваком, який вправно грає на гітарі.
Тим не менш, ми боялися його розбудити і взагалі з ним стикатись будь -де. Тому приходили, коли він спав, а йшли, коли його вже не було вдома.
Гент виявився чудовим. Крім того, виявився чудовим той день, коли ми в нього поїхали. Ми досить рано вийшли з дому, на вулиці співали пташечки, світило сонечко і пахло весною. Оце був день щастя. У Генті є все, що потрібно студентам. Таким студентам, як ми. Крім всього того, що нам потрібно, там ще купа велосипедів! Сила-силенна! Довго розповідати, що ми там ще робили, але вічним був той момент, коли ми сиділи ввечері на лавці біля річки, дивились на вогні будиночків і слухали вуличного музиканта. І теплий вітер. Так, це було незабутньо!
Брюгге був іншим, проте не менш чудовим :) Це було так цікаво ходити по місцях, які ти бачив у фільмі! Додавало особливої атмосфери.
Останній день запам"ятався поїздкою у Парламентаріум, прощанням з Кєнтафурі і погонею за літаком. Так-так, ми майже на нього запізнились, так сталось, довго розповідати. Добре, що до нас були лояльними, перевілили нас усіх трьох за 5 хв і впустили на посадку, яка ще тривала. Дякую Богу за допомогу)
Так би хотілось відвідати таке чудове місце не на кілька днів, а залишитись там на довше!
Жити в таких містах - це жити у святі, яке завжди з тобою!
Ну і трішки фото.
Цього разу ми зібралися в Австрію - вже майже все спланували, вже уявляли як ми робимо селфі в Альпах, але дивні новини про кордони в Австрії змусили нас змінити плани, довго не розбираючись, чи таки можна туди поїхати. Як виявилось потім, можна (туудууу але ми не пожаліли).
Насправді, якби такого не сталось, то нам би ніколи не стукнула крейзі ідея поїхати в місце, де знімався фільм, який я нещодавно дивилась ("Залягти на дно у Брюгге"). На щастя, були лоукости у Брюссель на потрібні нам дати.
Вилітали з Варшави, тому вирішили побути там два дні, бо ще ніколи там не були:) Доїхали туди по blablacar і знайшли каучсерфера. Це був дуууже гостинний поляк на ім´я ШИмон (а не ШимОн, як весь час говорив Ромко), якого він пізніше прозвав Соломоновичем за те, що підозрював, що в нього єврейське коріння. Шимон про нас дуже подбав, зготував для нас вечерю і сніданок та пригостив смачним вином :) Насправді він був найгостиннішим з усіх 4ої каучерферів, в яких ми коли-небудь зупинялись.
Ну Варшава красива, але нуу такоє. Може, я вже звикла до поляків чи що, чи це через факт, що центр Варшави був зруйнований під час війни і відбудований лише півстоліття тому, в повітрі не витала історія. Але все ж там було багато цікавинок, наприклад, ми пробрались у Варшавський університет і посиділи там на лекції з літератури. Вона була англійською :) хіхі
Молодці, поляки, все в них на рівні. І люди нам потраплялися лише привітні і добродушні. Співпадіння? Не знаю.
І от ми відправились у Брюссель. Це був перший політ для Ромки і Марти :) Тішили їхні дивні питання про перевірку, в яких можна було впізнати себе. І ще дивували історії про людей, які розповідають, що з польською візою на закупи не можна літати в інші країни. Так от, можна, щоб ви знали! Не розповідайте нікому дурниць, якщо ви самі ніколи не літали з нею і не впевнені в цьому.
Політ був швидкий,а після польоту ми доїхали до нашого нового кауча. Нашого Ману. Кєнтафуріка, якого ми ніколи не забудемо. Він тільки переїхав на нову квартиру, тому відповідно речей в нього було мало. Ми його розбудили, тому те, що він дивно поводився, не викликало у нас особливого здивування. Ми одразу лягли спати, зранку він скоро пішов на роботу, пригостивши нас смачнющим хлібом з свого ресторану. А весело було ввечері. Але про це потім.
Брюссель дуже різноманітний. Усюди пахне шоколадом і випічкою. За один день нам вдалося зробити і побачити майже все, що ми там хотіли! Побували і на головній площі, і в музеї сюрреаліста Рене Магріта, і спробували смаачнююющі бельгійські вафлі і шоколад, погуляти по магазинам і книгарням в пасажі і побачили скульптуру Пісяючого Хлопчика, ахах. Ще в планах було побачити Атоміум і Парламентаріум, але на наступний ранок ми вирішили поїхати в Гент.
У Бельгії цікава транспортна система. Там автобуси, поїзди, метро і таксі в одному місці. Це дуже зручно. Але спершу спантеличує. Так ми в перший день проїхалися поїздом з квитком на метро. Ну всяке буває. До того ж, все довкола французькою. Самі бельгійці дуже дивні, як і французи. Люди, в яких купа тарганів в голові. Дуже вишуканих тарганів. Тим не менш, бельгійці мені сподобались. Майже всі знають англійську, тому спілкуватись було легко. Навіть завантажений перед тим розмовних не знадобився.
Ввечері ми блукали у пошуках супермаркету. В нашому районі було мало людей, тому зустрівши якогось хлопця, ми одразу спитали, чи він спік інгліш. А він донт спік. Тому ми йому кажемо : "Супермаркет??" Він щось довго думав, а потім почав показувати руками дорогу і щось пояснювати французькою : "лалала і агу". Ми нічого не зрозуміли, але оце "агу" нас страшно розмішило. Ромко у відповідь кинув йому "Дженькує! Єстем поляк ін тшетім поколєніє", чим дуже спантеличив бельгійця :D
Нарешті ми знайшли якийсь турецький магазинчик, де накупили всього, щоб приготувати пасту. Ввечеря у нас вийшла смачна, але ми розбудили Кєнтафуріка. Він був явно не в гуморі, і як вредний власник ресторану, проглянув усі продукти, які ми мали і кожен продукт попустив. І продукти в нас дешеві,а молоко - це взагалі bullshit, його мають пити тільки телята, бо вони ростуть, а нам, щоб рости не треба молока. Хліб турецький теж bullshit, а от його хліб - ні. І взагалі треба їсти лише їжу, від якої не виробляються токсини. А від куріння (він курить) хіба токсини не виробляються? От в нього токсини не виробляються, він може три дні шкарпетки не міняти... ой, коротше, ніс просто суцільний bullshit. Але потім, на щастя, виявився класним чуваком, який вправно грає на гітарі.
Тим не менш, ми боялися його розбудити і взагалі з ним стикатись будь -де. Тому приходили, коли він спав, а йшли, коли його вже не було вдома.
Гент виявився чудовим. Крім того, виявився чудовим той день, коли ми в нього поїхали. Ми досить рано вийшли з дому, на вулиці співали пташечки, світило сонечко і пахло весною. Оце був день щастя. У Генті є все, що потрібно студентам. Таким студентам, як ми. Крім всього того, що нам потрібно, там ще купа велосипедів! Сила-силенна! Довго розповідати, що ми там ще робили, але вічним був той момент, коли ми сиділи ввечері на лавці біля річки, дивились на вогні будиночків і слухали вуличного музиканта. І теплий вітер. Так, це було незабутньо!
Брюгге був іншим, проте не менш чудовим :) Це було так цікаво ходити по місцях, які ти бачив у фільмі! Додавало особливої атмосфери.
Останній день запам"ятався поїздкою у Парламентаріум, прощанням з Кєнтафурі і погонею за літаком. Так-так, ми майже на нього запізнились, так сталось, довго розповідати. Добре, що до нас були лояльними, перевілили нас усіх трьох за 5 хв і впустили на посадку, яка ще тривала. Дякую Богу за допомогу)
Так би хотілось відвідати таке чудове місце не на кілька днів, а залишитись там на довше!
Жити в таких містах - це жити у святі, яке завжди з тобою!
Ну і трішки фото.
Коментарі
Дописати коментар