Кімната.Сон

Одного разу мені приснився сон. Ніби я живу в кімнатці розміром з коробочку. На стелі висить гасова лямпа, яка є єдиним джерелом світла і тепла. Стоїть малесенький столик, на якому є чашка і чайничок з чаєм. Невеличке віконечко з дерева, крізь яке видно Львів, дерева, а , може, то й не Львів, просто якийсь парк. Я, закутавшись в плед, сперлась на стіну біля вікна. Одна стіна з одного боку, друга з іншого - це весь мій простір. Там я сплю або дивлюсь на зіркове небо. Про моє існування не здогадується жодна людина, і мені люди зовсім не цікаві. Мало б бути сумно, але так добре й радісно, краще, аніж будь-коли. Я хочу туди. Дивитись на чисті і свіжі світанки, почуватись вільною і просто сидіти в тиші.