Під небом спокою

Ти ще не спиш?
Ще сонце не зайшло.
Як добре, що природа зберегла
свій звичний ритм.
Беззвучну музику.
Безмовну.

Та годі вже.
Достатньо слів.Пустих та красномовних
Ви не навчились чути в тиші
і відчувать без слів.
Та й те даремно.

Знаєш, годі вже шукати
те, чого і сам не можеш дати.
І знаєш, добре тут стояти
під небом спокою
та знати, знати, просто знати
одну цікаву річ -

Невловне щось поламане, одначе,
коли природа так неначе
глузує у своїм неспішнім ритмі,
ніби баче,
що втратили ми свій природній рух,
бо щось поламане, одначе.